#90днівПишиСильно | Приємний дитячий спогад

Спершу я замислилася – і зрозуміла, що так швидко згадати щось приємне не в змозі. І це не тому, що цих приємностей не було. Ні. Безумовно, було багато приємного. Тільки – фантастика – мій мозок не видає спогадів.

Чомусь мені згадується то як я побила однокласницю, то як крала черешні в саду. Якесь кримінальне дитинство.

Згадалася мені ще така історія.

Коли мені було одинадцять років, ми з мамою та вітчимом переїхали до іншого будинку, на околиці містечка. Напроти цього будинку було невеличке поле, де люди брали наділи на огороди, а трохи ліворуч була овочева база, яка вже на той момент не працювала (як і багато інших підприємств), але все-таки була чиєюсь власністю, адже її охороняли. І серед штату цих охоронців були не лише чоловіки, але був іще й пес: величезний, чорний, наче з самого пекла.

Одного разу я вигадала собі такий квест: проникнути на територію бази, обслідувати її та вийти з іншої сторони. Думаю, такому рішенню сприяв мій вік: одинадцять років – це вік, коли в ляльки вже грати не цікаво, а закохуватися ще “незрозуміло”.

Головним завданням квесту було пройти через всю територію так, аби охоронець мене не помітив. Але в якийсь момент часу щось пішло не так – і мене помітив не лише охоронець, але й та величезна чорна псина. І ця звірюка кинулася на мене.

Далі я мало що пам’ятаю. Але, думаю, саме тоді у мене вперше відкрилися надздібності: я змогла від страху і любові до життя не те що перелізти через півтораметровий тин, а просто переступити через нього (мені так здається).

Такий ось спогад із мого дитинства. Щось мені підказує, що саме цей випадок відкрив у мені психолога, тому гріх не вважати цей спогад одним із приємностей мого дитинства.

 

Автор: Багіра Ожеховська.

 

Творіть, пишіть, любіть.

З повагою до вас,

Ваша Божеховчік!


Fatal error: Call to undefined function the_post_navigation() in /home/first10/bozhehovchik.com.ua/www/wp-content/themes/easyblog/single.php on line 23