#90днівПишиСильно | Люди і їх недосконалості

Кожна людина має в арсеналі свого характеру певні недосконалості, на нашу думку. Так-так. Тільки на твою або мою думку це можуть бути недосконалості, а для когось іншого то само може видатися приємністю. Мені важко відповісти на питання, що мене бісить у людях найбільше, бо це питання взагалі не є актуальним для мене. Я можу сказати, що я додала б (або віднайшла б) у поведінку людей.

Одне «з» – це берегти свою природу, своє місто, свою вулицю і свій будинок. Не вижбурювати сміття, де заманеться, а нести його до спеціально відведеного місця – до смітнички. Я розумію, що вони не скрізь стоять і не так часто, як би нам хотілося. Але варто лише почати, почати з себе. І ви побачите через якийсь час, що смітничок стало більше, а в місті – чистіше. А може, навіть, і на душі.

Друге «з», що хотілося б ввести в моду серед людей, – це чесність. У першу чергу –чесність із самим собою. Повірте, чесність автоматично знімає з нас великий тягар – комплекси. Обманюючи себе, ми даємо привід для того, щоб наші комплекси не тільки народжувалися в нашій голові, а ще й живимо їх своїми брехнями: в цій сукні я виглядаю гарно, треба наростити вії, бо тоді я красива, куплю найдорожче авто – і буду впевненим тощо.

Насправді: ти в будь-якій сукні виглядаєш гарно, бо ти від природи така. Ти – унікальна! Немає в світі більше такої, як ти. Накладні вії не зроблять тебе сексуальнішою, ніж ти є по-справжньому. Сексуальність зароджується не лише в зовнішності. Впевненість не отримати від авто, будинку чи ще чогось матеріального. Впевненість у чесності. «В чому сила, брат?» «Сила – в правді!» Бути правдивим – бути сильним, а отже, і впевненим. Машини, нерухомість, матеріальні блага – ілюзія. Я не говорю, що треба відмовитися від усього матеріального і насолоджуватися лише чесністю. Зовсім ні. Я лише тішу себе надіями, що колись чесність стане на щабель вище від матеріалістичного.

Таких «з» я б могла перераховувати й далі. Писати не так уже й складно. Тому піду вдосконалюватися сама, аби показати вам приклад. Хто зі мною?

tease

Автор: Багіра Ожеховська.

 

Творіть, пишіть, любіть.

З повагою до вас,

Ваша Божеховчік!

kiss

#90днівПишиСильно | Зовнішність

На початку хочу наголосити, що для мене це було найтяжчим завданням-випробуванням із шести запропонованих тем. Я чомусь відкладала його «на потім». Але сьогодні вирішила: досить, треба працювати. До речі, це дуже цікава психологічна робота з самим собою.

А ще з’явився привід написати про свою зовнішність, бо нещодавно я знайшла серед купи свого русявого волосся один білий-білесенький, як сніг в Антарктиці. І тут я зрозуміла – моя молодість почала потроху пакувати чемодани. Такі емоції мене захлиснули, про які я раніше й уяви не мала: якесь збентеження, бо старість наближається, а ще так багато треба встигнути зробити (наприклад, #90днівПисатиСильно). І це відчуття тривоги змішалося з відчуттям мудрості, досвідченості. Плечі трохи розпрямляються, підборіддя вперед – так легкий дотик часу додає сили, аби йти і здобувати все, що хочеться мати перед смертю.

Раніше мені дуже не подобався мій ніс, бо він має горбинку. На одному з сайтів навіть написано, що такий ніс порушує гармонію рис обличчя слов’янок. Але мій «римлянин» з точки зору фізіогноміки дає мені одну з найцінніших рис характеру – цілеспрямованість. І дійсно, якщо я чогось сильно прагну, то здобуваю це. Я навіть не здивуюся, якщо колись мені закортить стати президентом, то я обов’язково ним стану.

Я маю карі очі.

Дивина…

У самих очах немає нічого незвиклого. Дивина в тому, що ні мої тато та мама, ні бабусі з дідусями, ні навіть прабабусі й прадідусі не мали карих очей. Саме через це вони для мене стали особливими. Вони, очі, мовби, нагадують мені про те, що необов’язково бути як усі, а треба завжди мати щось своє, характерне, виняткове.

Ще однією своєю родзинкою я вважаю щербинку між передніми зубами (як у Ванесси Параді, Мадонни чи Бріджит Бардо). Говорять, що в Шотландії та Йоркширі існує одна прикмета: до того, хто має таку щербинку, Господь наймилостивіший; якщо дитина народилася з цією особливістю, то в майбутньому її очікує успіх і багатство.

А взагалі: найголовніше в людині не її зовнішність (хоча їй треба приділяти увагу також), а те, що за очима, те, що за її вустами. Головне: які ми всередині себе, як бачимо й відчуваємо навколишніх, що говоримо їм. Якщо в людині живуть «порядні» якості, то така людина завжди буде красивою, її зовнішність буде приємною, бо нам хотітиметься бачити цю людину, бути поряд з нею, чи не так?

Я думаю, кількість красивих людей поряд з нами напряму залежить від нашої власної краси.

 

Автор: Багіра Ожеховська.

 

Творіть, пишіть, любіть.

З повагою до вас,

Ваша Божеховчік!

#90днівПишиСильно | Плани на літо

Цього літа я маю грандіозні плани. По-перше, я через три дні їду до України в гості. По-друге, я відвідаю вчетверте «Калавурню» (хто не знає, це цікавий літературний фестиваль в Черкасах; запрошую). По-третє, буду займатися своєю улюбленою справою: писати, – і маю надію, цього літа я допишу свій роман під кодовою назвою «Вітер у волоссі» та відправлю його на «Коронацію». Ще маю встигнути написати купу статей для нового сайту, котрий ми розробляємо з моїм коханим чоловіком. І найголовніше – я #90днівПишуСильно. Тому для мене – це одне з найкращих літ. Приєднуйтесь до мене! будемо щасливі разом!

 

Автор: Багіра Ожеховська.

 

Творіть, пишіть, любіть.

З повагою до вас,

Ваша Божеховчік!

 

#90днівПишиСильно | Один із щоденних ритуалів

Одна із складових щасливої людини – знайти себе в професії: працювати і насолоджуватися від результатів своєї роботи. Я з упевненістю можу сказати, що в цьому значенні я – людина щаслива, бо знайшла ту професіональну нішу, де відчуваю себе, як риба у воді.

Читать далее #90днівПишиСильно | Один із щоденних ритуалів

#90днівПишиСильно | Приємний дитячий спогад

Спершу я замислилася – і зрозуміла, що так швидко згадати щось приємне не в змозі. І це не тому, що цих приємностей не було. Ні. Безумовно, було багато приємного. Тільки – фантастика – мій мозок не видає спогадів.

Читать далее #90днівПишиСильно | Приємний дитячий спогад