День поэзии в Днепропетровске

Такого месячника поэзии ни разу не видела. Такого ещё не было, чтобы празднование Дня Поэзии было таким масштабным – чуть ли не с Вселенским размахом.

У меня выходило по выступлению в день, а то и по два. С начала марта и до конца – приглашали читать стихи в библиотеки, музеи и даже в кафе!

Я осмелилась в конце марта провести фестивальчик – тоже вроде ко Дню, а скорее к месяцу Поэзии. Читать далее День поэзии в Днепропетровске

Кривий Ріг-літературний: Ейяф’ятлайокютль

Як ви всі, напевно, пам’ятаєте, пробудження вулкана Ейяфйатлайокудль суттєво вплинуло на світ. В нашій степовій зоні порівняння з вулканом може здатися натягнутим (у нас зазвичай відбуваються провали), проте кількість і якість подій, які сталися в місті у 2011 році, спонукає до порівняння саме з вулканом. У фактах літературний рік-2011 виглядає так.

Читать далее Кривий Ріг-літературний: Ейяф’ятлайокютль

Мене надихає моє власне життя…

Ірина Ожеховська – молода письменниця із міста Дніпропетровськ. Має дві освіти: філологічну та практичного психолога. Працює в школі психологом. Пише під псевдонімом «Багіра Ожеховська» українською та російською мовами. Публікувалася у Дніпропетровському літературному журналі «Litera_Dnepr», «Бродячий заяц» (м. Санкт-Петербург), газеті «Вперед». Учасниця конкурсів: «Проза міста – 2013»; «Заблудившийся трамвай – 2013»; «Конкурс короткої прози та майстер-клас від Андрія Куркова». Одна із переможців поетичного конкурсу «Цветной мир». Переможниця інтернет-конкурсу «Городской романс». Отримала диплом першого ступеня на фестивалі «Самородки слова – 2013» (м. Дніпропетровськ). Фіналіст Всесвітнього фестивалю поезії «Ан Т-Р-Акт Восходящего Солнца» – 2013.

282969_448634371865026_5883765_n(на фото І. Ожеховська разом із А. Курковим. 13 грудня 2012 року)

Ірино, серйозною літературною творчістю ти почала займатися близько чотирьох років тому. А що для тебе означає ця творчість?

На теперішньому етапі свого життя, творчість для мене, перш за все, самореалізація і ремесло одночасно. Після того, як перемогла у конкурсі «Короткої прози» та побувала на майстер-класі з Андрієм Курковим, я вирішила присвятити літературі своє життя, зробити свою письменницьку діяльність професією.

^ Тобто можна вважати, що Андрій Курков вплинув на формування і вдосконалення твоєї творчої майстерності?

На формування творчої майстерності вплинула моя вчителька української мови та літератури ще у сьомому класі. А на вдосконалення – криворізькі друзі-літератори та зустріч з Андрієм Курковим. Їдучи додому після майстер-класу, я вже точно знала, що нічим іншим, окрім літератури, я в житті займатися не хочу. Тому йду до ще більшого вдосконалення, аби втілити свою мрію-ціль.

^ Тобто ми можемо говорити і про твоїх авторитетів галузі творчості?

Авторитетів у мене в принципі не має. Але я захоплююся творами Єсеніна, Булгакова, Чехова, Довлатова. З української літератури, на жаль, не можу нікого назвати. Ще для мене є взірцями античні філософи.

^ Яким видом творчості зараз займаєшся, і чому саме цей?

Пишу оповідання, зараз допрацьовую повість, яка має чорнову назву «Вітер у волоссі [Cпогади одного байкера]». Нещодавно почала писати роман, який планую закінчити до осені. Про що він, говорити на широкий загал поки що не хочу. Загалом, це літературний вид творчості із філософським напрямком. Для мене слово – це інструмент, більш досконалішого за який годі й шукати. Але словом, як відомо, можна не тільки вилікувати людину, але й ранити. Я намагаюся через слово нести людям добро, спрямовувати їх на позитив, на злагоду із самими собою. Адже в здоровому тілі – здоровий дух, і навпаки. Якщо людина здорова духовно, то вона має кращий фізичний вигляд. Ось така моя позиція.

Ірино, а звідки черпаєш натхнення? Що саме надихає?

Мене надихає моє власне життя. Я намагаюся вловити кожну мить, хоча це дуже важко. Мене надихають люди, яких я зустрічаю на своєму життєвому шляху. Кожна людина – індивідуальна, і в кожного є якісь свої унікальні думки, варті уваги. Іноді одне слово, сказане кимось із моїх знайомих, народжує оповідання або вірша.

^ Що стимулює твій творчий процес, а що гальмує?

Стимулюють здебільшого творчі злети, коли отримую визнання у конкурсах, коли друкують мої твори, коли запрошують на різноманітні виступи, і коли просто бажають хорошого настрою.

Гальмує… Гальмує ностальгія. Іноді як сядеш у задумі про минуле, і писати не хочеться, і не думається зовсім. Але це лише на хвилин десять, не більше. Я не бачу нічого такого, щоб мене могло гальмувати. Із кожної, на перший погляд, негативної події у своєму житті я черпаю досвід та, як не дивно, натхнення. І з усмішкою йду писати про це.

^ Як ти ставишся до засобів штучного стимулювання творчого процесу: алкоголю, тютюну, наркотиків?

Негативно! Я не думаю, що під впливом таких стимулів можна творити прекрасне. Багато хто мені скажуть, а як же письменники, котрі полюбляли це діло і написали купу геніальних творів? Я відповім: це їхній вибір! Він мене не стосується. Я проти наркотиків, алкоголю та тютюну як стимулів. Хоча я курю сигарети, але, як на мене, вони зовсім не пов’язані із моїми ідеями та думками, які я викладаю на папір. Хоча, декотрі із моїх героїв палять… Треба замислитися. Можливо, мені якраз треба кинути палити.

^ Які почуття домінують під час творчого процесу: позитивні чи негативні?

Тільки позитивні! Я взагалі намагаюся уникати негативного. Усмішка – мій вірний супутник.

^ Позитивна ти людина, видно, що творчість приносить тобі духовну насолоду. А чи приносить так само і матеріальну вигоду?

Зараз на матеріальну вигоду особливо уваги не звертаю, бо я лише йду до свого професіоналізму. От коли я зрозумію, що я майстер своєї справи, тоді буду думати про матеріальні вигоди. А зараз я більш зосереджена на участі у різноманітних літературних конкурсах. А духовна насолода, як на мене, полягає не стільки в написанні, а скільки в тому, як реагують люди на мої твори, чи допомагають вони їм у житті, чи сіють добро серед людей. Якщо «так», тоді я отримую духовну насолоду.

^ Чи маєш якісь особливі вимоги до місця, часу, обстановки для творчості? Де і коли тобі найкраще твориться?

Я не ставлю вимог до місця написання. Якщо треба писати, то підійде і лавка у парку, і власна кімната, і вагон потягу. Одним словом – усе. Щодо часу, краще пишеться вночі, але знову ж таки, коли треба писати, то будь-який час є зручним. У мене з цим проблем немає. Я пишу де і коли завгодно, аби тільки була вільна годинка, хвилинка, секундочка.

^ У такому разі, чи існують проблеми початку і завершення твору?

Проблеми початку як такої нема. А от проблема завершення твору існує. Виникає скелет твору, але в момент написання він змінюється. Я маю якусь головну тему та ідею і на цьому будую твір. Я приблизно бачу завершення, але воно не завжди співпадає із тим макетом, котрий був на початку. Так у мене було із повістю, яку якраз допрацьовую, і з романом, який мав закінчуватися трагічно, але в останній момент я передумала і зробила хепі-енд. А коли пишу оповідання, то взагалі можу і не знати, чим воно завершиться. Пишу, наче проживаю.

^ Чи виникає критичне ставлення до своїх попередніх творів?

Виникає, але не до всіх. От, наприклад, до віршів написаних у шкільні роки дуже багато критики. Я вважаю, що чим більше критики до ранніх творів, тим більш досконалими є нові. Ставлюся до них як до власних дітей: я їх люблю, але іноді й у куток ставлю.

^ Під час написання твору думаєш про своїх адресатів?

Звичайно. Починаючи писати, я здебільшого замислююся над тим, хто буде моїм читачем, як він відреагує на ту чи іншу подію, які емоції це у нього викличе, які думки вируватимуть у його голові після прочитаного. Важливо відчувати свого читача.

^ Як ставишся до критичних відгуків, чи навпаки до компліментарних на власну творчість?

І до тих, і до інших – позитивно. Адже критичні відгуки дають можливість удосконалюватися, а компліменти говорять про те, що є люди, котрим твоя творчість до душі. І те, і інше лише надихає мене на написання нового.

Сформулюй секрети своєї творчої майстерності і творчого успіху у сфері власної самореалізації?

Секретів ніяких немає. Є лише бажання допомагати людям тим, чим Господь обдарував. Під час написання творів звичайно більше уваги приділяю змістові, бо вважаю це найголовнішим. Іноді, коли хочеться поекспериментувати, звертаю увагу і на форму.

Дякую тобі за цікаву розмову. Бажаю творчих злетів та успіхів у твоїй улюбленій справі.

Розмовляла Соломія Береська.

Благотворительный вечер на Арт-Толоке (07.10.13)

Благотворительный вечер на Арт-Толоке – в помощь Марьяне Улановой!
В воскресенье на «Арт-Толоке» прошёл Благотворительный поэтический вечер в помощь Марьяне Улановой. 
Вечером 27. 09. 2013 случилась авария, в которой Марьяна сильно пострадала. Сейчас девушка находится в реанимации в тяжелом состоянии: множественные переломы + недавно начался бронхит с высокой температурой. Марьяна нуждается в срочном переливании крови.

Читать далее Благотворительный вечер на Арт-Толоке (07.10.13)

Feeling ten feet tall… Об открытии нового сезона проекта “Поэзия выходит на площадь”

Стою, значит, на сцене “Арт-Толоки”, читаю стишки. Спускаюсь и вижу – подходит ко мне светило нашей поэзии, вкушая фаст-фуд… Да-с. Было время, с Ярославом Апрасюхиным мы оба участвовали в открытии проекта “Поэзия выходит на площадь”. Вместо сцены тогда была тумба, на которой трудно было не выглядеть нелепым, зато находилась она не в уголке у “Пассажа”, а прямо напротив площади. Читать лицом к памятнику Ленина под крики “Кирова-Титова, проходим на посадочку” – вот это был драйв. Читать далее Feeling ten feet tall… Об открытии нового сезона проекта “Поэзия выходит на площадь”